Я вже на форумі писав, що колись моя мама була завзятим прихильником міліції.
Колись не дай бог було в її присутності сказати щось погане про міліцію. Вона аж закіпала. "Та вам, адвокатам, тільки дай привід гнати на міліцію". "Хлопчики ризикують своїм життям за копійки. І для чого? Для того, щоб ви, адвокати, знущались над ними?". "Бідні хлопчики. І в дощ, і в сніг стоять на вулиці". І т. д., і т. п.
Так було до тих пір, поки сина її подруги на рівному місці не загріб ППС. Сина я також знаю особисто. Спокійна, врівноважена людина. Напитись може. Але й п'яний свамоконтролю не втрачає, поводить себе адекватно. Так от, одного разу цей хлопець пішки повертався зі святкування дня народження (місто в нас невелике. Навіть по п'яні пройти з одного кінця в другий - не проблема). По дорозі його зустріли пепси, надавали по ниркам, перевернули всі кишені, забрали всі гроші та мобілку, відвезли насильно у відділ. З відділу подзвонили мамі та наказали приїхати і забрвти свого сина. Дивно, що вони його просто за двері не викинули. Мама приїхала, забрала сина. При цьому жодного протоколу мусора не склали.
І от з тих пір мою маму як перемкнуло. Більше вона на захист міліції ні слова не вставляє.
Натяк зрозумілий?
Тьфу-тьфу-тьфу, щоб не наврочити (хоч я і не забобонний).