Якось так склалося, що автомобілі мене не цікавили ніколи. За кермом я був всього два рази в житті: один раз БТРа (
), один раз - старенького Жигуля-копійки.
В 2011 р. я дійшов до того, що від кількості роботи почав витягувати ноги. Вирішив для полегшення робочого процесу здавати на права та брати авто.
Варіанти були: 1) купити права; 2) записатись на курси, не ходити на них, вивчити самому ПДР, водінню навчитись у знайомих на їх авто; 3) вчитись чесно. Пішов останнім варіантом.
В 2012 р. отримав права. Так як водійські навики в мене були тільки ті, що отримані на курсах, авто вирішив брати саме дешеве, яке не буде жаль.
Був придбаний "Славік" (як називали його мої знайомі
).
Ох і дісталось йому від мене.
Але він мені платив тим самим. Ні тижня в мене не проходило без поломок. Враховуючи, що я тоді ще був взагалі далекий від теми авто, кожна найдрібніша поломка в авто оберталась для мене приступами паніки та дзвінками другу.
Ну, зате трохи навчився, куди заглядувати у внутрощі автомобіля в разі чого.
Покатавшись півроку, набравшись досвіду, "Славіка" я зкинув та перехрестився після цього.